Уперше Міжнародний день рідної мови почали відзначати 21 лютого 2000 року. Ця дата невипадкова: у 1952 році влада Пакистану проголосила урду офіційною мовою країни, але нею розмовляло лише 3% населення. Це рішення викликало обурення на сході країни, а 21 лютого того ж року під час протесту в місті Дакка поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів.
У 1971 році Східний Пакистан (нині Бангладеш) отримав незалежність. За його пропозицією ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 року першим міжнародним Днем рідної мови.
Центральна ідея Дня рідної мови — заохотити людей спілкуватися рідною мовою; нагадати людям, що багато «маленьких» мов підходять до межі зникнення, бо носії поступово перестають ними користуватися.
Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.
Цього року для українців це свято є особливим, адже саме зараз твориться наша справжня історія, і ми відвойовуємо не тільки своє право жити у вільній країні, а й право спілкуватися рідною мовою.
Війна внесла свої корективи у навчальний процес, тож нині для студентів нашого коледжу свято відбулося у дистанційному форматі. Було запропоновано переглянути відео «21 лютого – Міжнародний день рідної мови», а також повправлятися в кмітливості, пройшовши квіз із української мови. А для душевної розради – пісня, бо як же українцеві та й без пісні!
Тож спілкуймося українською мовою, плекаймо та цінуймо її, адже без мови немає нас як нації!