125 років від Дня народження Євгена Маланюка

Євген Маланюк увійшов в історію української літератури як тонкий лірик, багатогранний поет. Його вірші не подібні один на одного, та всі однаково не залишають читача байдужими. Життя автора багате на перипетії. Народився у родині активіста-просвітянина. У діда Василя і баби Євдокії було 22 дітей, з яких залишився лише один син Филимон. Цей Филимон і був батьком Євгена Маланюка. Мама Євгена звалася Гликерією, була вона донькою чорногорця Якова Стоянова. Навчання в підготовчому класі хлопець завершив із відмінними результатами і згодом був звільнений від оплати, що полегшило долю малозабезпеченої сім’ї. Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914. 1914 р. — вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії. 1920 р. — з’являється друком перший вірш. Після поразки УНР назавжди покидає Україну. У поета була щоденна праця, була сім’я. До того ж Маланюк працював у магістраті по проектуванню регулювальних споруд на річці Віслі. Маланюку доводилося працювати вчителем у Варшавській православній семінарії, згодом підробляв перекладачем текстів до кінохронік, часто живе надголодь. У 1944 р. в Німеччині Є. Маланюк організував МУР (Мистецький український рух), який проіснував недовго. У червні 1949 року поет переїжджає до США, поселяється на околиці Нью-Йорка. Де і живе до смерті.

%d блогерам подобається це: